Ми перевірили 306 своїх посилань — і мало не поховали живі

Днями я взяв наш реєстр розміщень — 306 посилань, які ми ставили за останні роки для себе й для клієнтів, — і прогнав його через простий скрипт. Скрипт відкривав кожну сторінку-донора й дивився одну-єдину річ: чи стоїть там ще наше посилання.

Питання здавалося риторичним. Ми ж їх ставили, платили, узгоджували. Куди вони дінуться.

Дінуться.

Що показала перевірка

Із 306 розміщень на місці виявилося 294. Це 96,1%. Дванадцять посилань зникли — тихо, без жодного листа й попередження.

Чотири відсотки втрат — це, чесно кажучи, добре. Західні агенції зазвичай називають 20–25% за рік. Але найцікавіше сталося до того, як я отримав цю цифру: спершу скрипт показав удвічі гірший результат, і він брехав.

Спершу скрипт нарахував удвічі більше втрат. І помилився

У першому прогоні вийшло 26 втрат замість 12. П’ятнадцять із них припали на один майданчик: сторінки, де стояли наші посилання, дружно віддавали 404. Виглядало як класика — сайт перебрали й не поставили редиректи.

Перш ніж писати власнику, я відкрив пару адрес руками. І вони відкрилися.

Розгадка виявилася принизливо простою. Сайт переїхав на інший рушій і почав віддавати сторінки без завершального слеша: /nashastattya працює, /nashastattya/ — уже 404. У нашому реєстрі адреси були записані зі слешем, скрипт стукав саме по них і впевнено записував живі сторінки в небіжчики.

Звідси правило, яке варто запам’ятати кожному, хто перевіряє посилання пачками: 404 сам по собі ще нічого не означає. Перш ніж вважати сторінку втраченою, переберіть форми адреси — зі слешем, без слеша, з розширенням .html. Різниця між «у нас зникло 9% посилань» і «у нас зникло 4%» тут узялася цілком із цієї дрібниці.

Заразом це відповідає на питання, чому не можна сліпо довіряти звітам сервісів: вони показують рівно те, що змогли запитати, а не те, що є насправді.

Підвал живе гірше за статтю

Другий зріз, який мене зачепив. Я розділив розміщення на два типи: наскрізні (ті, що стоять у підвалі й видно з кожної сторінки) і звичайні — усередині статей та сторінок.

• У статтях і на сторінках: 255 розміщень, дожило 99,2%
• Наскрізні в підвалі: 51 розміщення, дожило 80,4%

Різниця разюча: у статтях ми втратили два посилання з 255, у підвалах — десять із 51. І це логічно, якщо подумати, як живе сайт. Стаття, коли вона вже опублікована, лежить собі роками — її мало хто відкриває на редагування. А підвал чіпають при кожному редизайні, при кожній заміні шаблону, при кожному «давайте трохи почистимо низ сторінки». Посилання в підвалі переживає рівно стільки, скільки живе поточний дизайн сайту.

Додайте до цього те, що Google до наскрізних посилань і так ставиться прохолодно — і виходить, що підвальне розміщення програє статейному двічі: і ваги дає менше, і зникає швидше.

Як перевірити свої посилання, якщо Ahrefs немає

Найчастіше в цьому місці радять купити підписку за сто доларів. Це працює, але почати можна безкоштовно — і для невеликого профілю цього вистачить надовго.

Крок перший: дізнатися, хто на вас посилається

Google Search Console, розділ «Посилання» → «Зовнішні посилання» → «Ще» → експорт. Ви отримаєте список доменів, які Google бачить як джерела посилань на вас. Обмеження чесне: конкретних сторінок там немає, dofollow це чи ні — теж не видно. Але як відправна точка — цілком.

Якщо ви (або ваш підрядник) вели облік розміщень — а вести його треба, — то у вас уже є найцінніше: список конкретних URL, де посилання має стояти. З ним працювати набагато простіше.

Крок другий: перевірити, чи посилання на місці

Найпростіший спосіб для десятка посилань: відкрити сторінку, натиснути Ctrl+U (початковий код) і пошукати свій домен через Ctrl+F. Якщо не знайшлося — посилання немає, хоч би що вам обіцяли.

Дивіться саме код, а не сторінку. Буває, що посилання є, але воно закрите атрибутом rel="nofollow" — візуально це ніяк не помітно, а для пошукових систем різниця принципова. Домовлялися про dofollow, а отримали nofollow — це той самий випадок, коли гроші заплачено за повітря.

Коли посилань більше сотні, руками це вже не робиться. Ми зробили собі скрипт, який обходить список і звіряє, — власне, його результати ви й читаєте вище. Логіка там на пів сторінки коду: відкрити URL, зібрати всі теги посилань, знайти серед них потрібний домен, перевірити атрибут rel.

Крок третій: розібратися, що саме зламалося

Тут важливо не змішувати різні поломки — вони лікуються по-різному:

• Сторінка віддає 404. Матеріал видалили або сайт переїхав на нові адреси. Шукайте, куди подівся текст — часто він живий, просто за іншим URL.
• Сторінка відкривається, посилання немає. Його зняли свідомо. Причини різні: редактор чистив зовнішні посилання, змінився власник, комусь не сподобалася ваша тематика.
• Посилання стало nofollow. Найчастіше це наслідок оновлення движка чи плагіна, а не злого наміру. Пишете — вам повертають.
• Сайт не відкривається взагалі. Тут або чекати, або прощатися.

Повернути втрачене простіше, ніж поставити нове

Це та частина роботи, яку майже всі пропускають, — і дарма. Домовитися про повернення посилання, яке вже колись стояло, набагато легше, ніж пробитися до нової площадки з холодного листа. Ви для них не незнайомець із пропозицією, а людина, з якою вже мали справу.

Лист має бути коротким. Не звинувачувати, не тиснути, не нагадувати про оплату в першому ж рядку:

Доброго дня, [ім’я]! Помітив, що сторінка [назва матеріалу] на вашому сайті більше не відкривається. У ній було посилання на наш матеріал про [тема]. Якщо текст переїхав на нову адресу — підкажіть, будь ласка, куди. Якщо треба щось із нашого боку, я на зв’язку.

Із тією площадкою, де ми втратили п’ятнадцять сторінок одразу, історія показова. Перш ніж писати, я поліз у веб-архів і подивився, які адреси були раніше. Виявилося, що більшість текстів на місці — просто живуть за новими URL. Тобто це навіть не втрата, а неналаштовані редиректи. Одне повідомлення адміністратору може повернути всі п’ятнадцять.

Мораль: перш ніж списувати посилання в збитки, перевірте архів. Wayback Machine пам’ятає майже все.

Як не купувати посилання, яке помре через півроку

Найдешевший спосіб не втрачати посилання — не ставити їх туди, де вони приречені. За роки роботи в нас склався короткий список того, на що дивимося перед купівлею.

Історія домену. Найважливіше й найменш очевидне. Якщо в архіві сайт з’явився два роки тому — це майданчик, зроблений під продаж посилань, і жити він буде рівно доти, доки окупається. Ще гірше, якщо в історії є провал: сайт існував, потім на рік-два зник, потім з’явився знову. Так виглядає домен, який відлежав після закінчення реєстрації, і його підняв уже інший власник — під зовсім інші цілі.

Тематика не змінювалася. Продовження попереднього пункту. Коли п’ять років тому за цією адресою було туристичне агентство, а сьогодні — блог про ремонт, ви маєте справу не з майданчиком, а з перекупленим доменом. Google такі речі бачить і робить власні висновки.

Сайт справді живий. Не «є контент», а виходять нові матеріали. Найпростіше перевірити за картою сайту або стрічкою: якщо останнє оновлення дворічної давнини — сайт покинутий, позиції в нього падають, і ваше посилання падає разом із ними.

Скільки звідти вже посилаються. Відкрийте сторінку й порахуйте зовнішні посилання. Якщо їх сорок — ваше буде сорок першим, і вага, яку ви купуєте, ділиться на всіх. Окремо подивіться, чи немає серед сусідів казино, ставок і мікропозик: посилання в такій компанії псує не лише враження.

Індексація відкрита. Буває анекдотично: майданчик продає розміщення, а в нього стоїть noindex або robots.txt закриває весь сайт. Гроші беруть, посилання ставлять, Google його не бачить ніколи.

Canonical дивиться на свій домен. Тонший трюк. Сторінка ваша, посилання на місці, але canonical вказує на чужий сайт — і Google вважає її копією, а копії ваги не передають.

Щоб не робити це щоразу руками, ми зібрали перевірку в один інструмент. Вбиваєте адресу майданчика — і отримуєте відповідь по кожному пункту: скільки років домену, чи були провали в історії, чи не змінювалася тематика, коли востаннє щось публікували, скільки звідти виходить посилань і чи відкрита індексація. Він безкоштовний і живе на сторінці безкоштовних SEO-інструментів — вкладка «Перевірка донора».

Скільки часу це має забирати

Небагато, якщо не запускати. Раз на квартал прогнати список розміщень і подивитися, що змінилося, — це півгодини на профіль у пару сотень посилань. Раз на рік — глянути ширше: чи не перекосило анкори в бік прямих входжень, чи не зібралися всі посилання на одній сторінці, чи ростете ви взагалі, а не тупцюєте на місці, замінюючи втрачене.

Це той рідкісний випадок, коли регулярність важливіша за глибину. Профіль, який дивляться раз на квартал по діагоналі, у кращому стані за той, який один раз розібрали до останнього посилання, а потім забули на три роки.

І остання порада, майже банальна: ведіть облік. Табличка з адресою сторінки, датою, анкором і тим, що саме ви платили, — це п’ять хвилин при кожному розміщенні. Без неї ви не дізнаєтеся, що посилання зникло. А значить, і повернути його не зможете.

Якщо розбиратися з цим самому немає ані часу, ані бажання — подивіться наші умови: ми ведемо посилальні профілі клієнтів разом із обліком і перевірками, і втрачені посилання повертаємо теж.